Легалізуй себе!

За тиждень до дня голосування об’єднання громадських ініціатив “Об’єктивна реальність” виступило з пропозицією проведення кампанії “Кияни - проти всіх!”, що об’єднала на терені громадянського активізму різні ініціативні групи киян. На фініші передвиборчої кампанії ми дійшли спільного висновку - жоден з кандидатів на посаду мера не заслуговує цієї посади. Ініціативні групи прийшли до спільного висновку, що кампанія не повинна припинятися після завершення виборів. За даними соціологічних досліджень від 4 до 7,5 відсотків киян воліють не підтримувати жодного з кандидатів на перевиборах мера-2008. Це означає, що жодна з політичних партій не спромоглася переконати більше ста тисяч виборців, що здатна відстоювати їхні інтереси.

23 травня на акції “На сортах лайна не знаємось!” ініціативу “Кияни - проти всіх!” підтримали двоє кандидатів на посаду мера м. Києва - Марія Лебедєва та Анатолій Велімовський, що закликали своїх виборців не підтримувати жодного з кандидатів у мери Києва.

Закликаючи киян голосувати проти всіх ми усвідомлюєм, що, в наслідок недолугості виборчого законодавства, наші голоси будуть розподілені серед тих, проти кого ми голосуємо, тож подальші наші кроки мають бути спрямовані на найскоріше виправлення цієї фатальної для українських виборців помилки авторів Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”.

Як для “Об’єктивної реальності”, так і для сотень тисяч киян ці вибори мали дати відповідь на найголовніше питання - чи зробили політики висновки зі своїх помилок попередніх років, адже відсоток голосів “проти всіх” у столиці впевнено і стабільно зростає з кожними новими виборами? Чи здатні вони нарешті замість порожньої балаканини формулювати конкретні механізми вирішення проблем, що хвилюють киян?

 Ще у березні соціологічні дослідження визначили рейтинг таких проблем. Проблема епідемії алкоголізму та наркоманії, що поглинає Київ (38,5% опитаних Центром політичних та маркетингових досліджень “СОЦІС” ще перед призначенням Верховною Радою перевиборів у Києві) поступається місцем лише зростанню цін (52,3%) та вдвічі випереджає проблему поганого стану столичних доріг (15,3%).

3 травня 2008 року учасники щорічного Маршу Свободи, що ставить на меті актуалізацію вказаної проблеми та створення засад державної наркополітики, під гаслом “Ми голосуємо за зміни!” закликали учасників виборчих перегонів виносити цю тему на широке обговорення, пропонувати свої механізми подолання наркокорупції та зменшення шкоди від алкоголю, тютюну та інших наркотиків.

Нам неприємно константувати, але ніхто з учасників перегонів не спромігся запропонувати конструктивної та дієвої міської політики, що була б спрямована на подолання означеної проблеми. Натомість Марш Свободи намагалися дискредитувати силами технічних кандидатів діючого мера, що влаштували під час акції ксенофобський шабаш за мовчазного невтручання влади та головних претендентів на крісло мера та місця у Київській міській раді.

Натомість ключові гравці перевиборів мера Києва-2008 проявили відверті неадекватність та безвідповідальність, не спромігшись висунути єдиного кандидата від демократичних сил і цинічно закликали киян голосувати обирати серед своїх кандидатів “менше зло”.

5 причин не голосувати за «менше зло»?

1. Головним критерієм вибору має бути незаплямована репутація кандидата та його команди, а не красива передвиборча кампанія чи викид компромату на супротивника. Інакше політики ніколи не почнуть відповідально ставитись до своїх дій і підбору команди та продовжать гратися обіцянками.

2. Це покладає на тебе відповідальність за подальші дії мера чи депутатів. Ти певен, що через місяць тобі не буде соромно за людину, навпроти прізвища якої ти поставиш галочку?

3. Віддаючи свій голос за кандидата, усвідомлюючи при цьому усі його недоліки, ти втрачаєш моральне право скаржитися на його кроки при владі.

4. Часто «менше зло» є меншим лише тому, що ще не трапилось нагоди обійняти високу посаду та «проявити» себе.

5. Електорат Черновецького все одно проголосує за обіцяну «гречку», і твій голос «проти всіх» скоріше за все піде на користь чинному мерові. Але невже заміна шила на мило є твоєю метою? Твоєю метою є стабільна та прозора система управління у твоєму місті! А для цього політики мають почати нести відповідальність за свої кроки, свої обіцянки та свою команду!

5 причин голосувати «проти всіх»?

1. У списках всіх основних політичних сил на цих виборах є люди, котрі заплямували себе у минулому чи то корупційними скандалами під час їх перебування на певних посадах, чи то надмірно інтенсивним і часто незаконним проштовхуванням власних бізнес-інтересів. Ти маєш розуміти, що отримавши владу (незалежно від того чи вперше чи повторно) прагнення захищати власні інтереси не зникне.

2. Ти повинен показати, що масована реклама та замовні матеріали у ЗМІ уже не діють. Громада Києва знає і розуміє більше, ніж здається політикам.

3. Треба змусити політиків задуматись, що вони зробили не так, і не отримали мій голос. Вибори – процес інтерактивний та періодично повторюваний. Політичні сили запропонували мені найкраще, на що вони здібні. Зараз мій хід. Від того, як я буду поводитись зараз, залежить те, як вони поводитимуться на майбутніх виборах.

4. Політики мають усвідомити, що зараз жоден з них просто не зміг довести тобі, що він найкраще відстоюватиме твої інтереси. Будучи поблажливими до політиків, ти псуєш життя у першу чергу собі, адже так вони ніколи на привчаться до думки, що твій інтерес – є першочерговим.

5. Ти – активний громадянин, за голос якого можна і треба боротися. Просто або іншими методами, або іншим політикам.має бути незаплямована репутація кандидата та його команди, а не красива передвиборча кампанія чи викид компромату на супротивника. Інакше політики ніколи не почнуть відповідально ставитись до своїх дій і підбору команди та продовжать гратися обіцянками.

ЩО ПИШУТЬ?

Похоже, история с испорченными фруктами на столичном политическом рынке подходит к своему логическому завершению. Бесцеремонные продавцы в очередной раз раскладывают по нашим карманам глянцевые снаружи, но червивые внутри плоды, обещая еще и доплатить за правильно сделанный выбор. Их наглость обескураживает. Особенно в моменты, когда среди торговцев попадаются красноречивые демократы, некогда победившие режим Кучмы, попытавшегося в 2004 году вот таким же недостойным образом всучить Украине не тот товар.

…На самом деле Киев давно раскололся на две части: одни будут голосовать за Черновецкого при любых обстоятельствах, другие — вообще не знают, за кого голосовать. Однако совершенно очевидно, что с каким бы результатом ни закончились эти выборы, существенного изменения менеджмента столицы не произойдет. Ведь пользователи столичного ресурса во всех его проявлениях распределились под разными политическими флагами. Что ни в коей мере не может изменить качество власти.

Інна ВЕДЕРНІКОВА, «Дзеркало тижня»

«Це є наш останній і вирішальний бій», – такими видаються київські вибори зі слів кандидатів, які звуть себе демократами. Бій із корупцією, свавіллям чиновників, за інтереси громадян. Просто-таки Помаранчева революція дубль два. Вбити нарешті дракона, що виявився надто багатоголовим – не більше й не менше – збираються, судячи з промов, демократи. От тільки надто вже технологічна передвиборна метушня видає: про «вбити» аж ніяк не йдеться. Так, хіба що зґвалтувати. Тим більше, що й дракон той, схоже, не надто пручається.

Борис Бахтєєв, «Телекритика»

Образы, вылепленные на билбордах, – это профанация, не влияющая на общественное сознание и демонстрирующая освоение немалых избирательных бюджетов кампании. Поэтому и подкрепляется нарисованными соцопросами у свежеиспеченных специалистов….

О кандидатских программах речь не идет. О пустом чего говорить? Если представить себе гипотетическую ситуацию усаживания в кресло мэра любого кандидата, то кроме неотложных действий по переформатированию процесса раздачи киевской земли, больше никаких стремлений что-то сделать не просматривается. В реальном времени, конечно, а не в фантастике обещаний. Особенно в этом смысле жаль велосипедные дорожки. Над ними грубо надругались в целях лживой рекламы и бросили до следующих выборов.

Олена Ященко, політичний консультант, психотехнолог, для «Телекритики»

ЩО КАЖУТЬ?

Не нужно перекладывать на меня ответственность за свое поражение

Недавно вышла у меня дискуссия с двумя очень уважаемыми людьми на тему выборов мера. Они - сторонники Кличко, и очень долго старались уговорить меня, что ему надо дать шанс. Мы достаточно долго метали друг в друга аргументы, но все было мимо. Я продолжала утверждать, что буду голосовать против всех.

Последний агрумент, на который они, по-видимому, сильно рассчитвывали был таков, что голосуя против всех, я помогаю Черновецкому. Немного подумав, я согласилась с их доводами, но продолжала стоять на своем праве голосовать так, как я считаю нужным. В конце концов, мне не нравится, когда на меня оказывают психологическое давление путем попытки создать у меня чувство вины. А тем более, когда этим занимаются люди, пользующиеся некоторым авторитетом.

И на самом деле, я просто отказываюсь ощущать свою вину за то, что кто-то не делает свою работу. Моя работа - сформулировать критерии выбора, оценить кандидатов на соответсвие этим критериям, выбрать того, кто под них подходит, придти на участок и проголосовать. Работа партий заключается в том, чтобы предоставить мне достойную альтернативу. Если они этого не сделали, то при чем тут я? И при этом они еще имеют наглость перекладывть на меня ответственность за победу Черновецкого. Ну уж дудки!

Черновецкий или их фуфлокандидаты - особой разницы не вижу. Кто бы не победил, я проиграю в любом случае. Но если победит Черновецкий, то проиграют и они. Может быть, это их научит не считать меня за идиотку в следующий раз.

Юлія, киянка

Голосуючи проти всіх, ви голосуєте за зміну політичних еліт

Загально зростаюче незадоволення діяльністю Президента Віктора Ющенка, цинічні, без жодних моральних обмежень, дії Юлії Тимошенко, страждаюча відвертою клептоманію зграя Партії Регіонів, при повній відсутності розуміння стратегії розвитку країни з боку усіх основних політичних гравців, не може не викликати перезрілої потреби у зміні політичних еліт. Десь у середині 2006 року я вважав, що розуміння необхідності таких змін виникне після виборів Президента України у 2010 році, коли незадоволених результатом буде не половина, а щонайменше дві третини населення країни. Але позачергові вибори у Києві, на фоні повного хаосу у діяльності уряду та жорсткого протистояння між Тимошенко та Ющенком, показують, що у суспільстві вже сьогодні реально назріла втома від усіх основних персонажів української політики. Більш-менша свобода слова в країни надала можливість бачити реальне обличчя усієї цієї політичної еліти. На днях на очі потрапив американський вислів: “Чим вище заліз бабуїн, тим видніше його лиса срака”. Інколи виникає відчуття, що вже нічого крім цих лисих срак у наших політиків і не має.

Одіозні списки основних політичних партій та блоків, які приймають участь київських міських виборах, не можуть не викликати огиди. На жаль кияни, отримавши список з понад тридцятьма виборчих партій і блоків, не зможуть вибрати нікого, за кого потім не буде соромно. Жахлива інтелектуальна пустота усіх цих кандидатів в мери та їх команд не може не вражати. Хтось з них відверто торгує обличчям, хтось впевнений, що він і є самим розумним, хтось просто відпрацьовує надані гроші, але у жодного з них стратегії розвитку не просто великого міста, а столиці України, не має.

Я вже писав, що важливим результатом

Ключі: 2008, марш свободи, наркополітика, об'єктивна реальність

По темі

• Київ: до Маршу Свободи приєднується “Карпатіана” (3)
• Звернення учасників Маршу Свободи - 2008 (40)
• Бойцы «конопляного фронта». Кто и как воюет с наркоманией (13)
• “Марш свободы”: “Не надо примерять голландские рубашки на украинскую наркополитику” (0)
• Як поляк в Україні коноплі ростив (0)